Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 910/22372/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 15.12.2014 Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015у справі№ 910/22372/14Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест"провизнання припиненим зобов'язання порукиза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Семеняка В.В., дов. від 28.10.2014;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.06.2015 № 02-05/393 для розгляду касаційної скарги у справі №910/22372/14, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 24.06.2015, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у справі №910/22372/14 (суддя Смирнова Ю.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у справі №910/22372/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Представником позивача 23.06.2015 до Вищого господарського суду України подане клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату в зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає за можливе задовольнити дане клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження неможливості направлення у судове засідання суду касаційної інстанції іншого свого повноважного представника (ст. 28 ГПК України, ст. 244 ЦК України), а також зважаючи на те, що п. 4 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 09.06.2015 у справі № 910/22372/14 доведено до відома сторін, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між відповідачем (Кредитор) та Позичальниками - ТОВ "Боско", ТОВ "Ніка Холдінг Інвест", ТОВ "ВО "Укрфарм", ТОВ "Альфафарм", ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" і ТОВ "Віто-Фарм" (із змінами та доповненнями) 16.11.2007 укладена Генеральна кредитна угода № 010/14/209, за умовами якої Кредитор зобов'язався надати Позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в Генеральній кредитній угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках, що є його невід'ємними частинами.

Між ТОВ "ВО "Укрфарм" (Поручителем) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) 19.10.2010 укладений договір поруки № 12/14/1007 (з наступними змінами і доповненнями), за умовами якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Позичальником умов кредитного договору від 18.12.2007 №010/14/245/1 (укладений в рамках зазначеної вище Генеральної кредитної угоди) в сумі 2627451,00 доларів США.

В зв'язку з простроченням з 01.01.2012 виконання кредитних зобов'язань, 18.01.2012 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до ТОВ "ВО "Укрфарм" з вимогою (претензією) №С11-120-1/09/307 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 18.12.2007 № 010/14/245/1. До суду з позовом про стягнення заборгованості ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось в серпні 2013 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на пропуск відповідачем шестимісячного строку для звернення ним як Кредитором до суду з вимогами до Поручителя за кредитним договором від 18.12.2007 №010/14/245/1.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ЦК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими.

При цьому, суди виходили з того, що з 01.01.2012 ТОВ "ВО "Укрфарм" прострочено виконання кредитного зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором від 18.12.2007 № 010/14/245/1 і 18.01.2012 відповідач звернувся з відповідною вимогою до позивача про погашення заборгованості.

В серпні 2013 року, у зв'язку з невиконанням ТОВ "ВО "Укрфарм" своїх зобов'язань за договором поруки, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про стягнення заборгованості з Поручителя.

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, зважаючи на наведене вище, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що відповідачем було дотримано приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Як зазначає Верховний Суд України в п. 5 листа від 01.02.2015 "Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання", аналіз ч. 4 ст. 559 ЦК України із врахуванням положень ч. 1 ст. 555 цього Кодексу дає підстави стверджувати, що положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України, зокрема другого речення, кредитору надається право вибору, оскільки термін "вимога" включає в себе і поняття "позову", і допускається можливість попереднього звернення до поручителя саме з "вимогою", зробленою у будь-якій доступній і зрозумілій формі повідомлення. Така "вимога", яка передує "позову", може розцінюватися як надання поручителю можливості добровільно виконати взяті на себе зобов'язання. При зверненні кредитора до поручителя з "вимогою" впродовж шести місяців від дня настання строку виконати основне зобов'язання порука не припиняється і кредитор вправі поза межами цього (шестимісячного) строку, але до спливу позовної давності за основною вимогою, пред'явити поручителю "позов" до суду про стягнення суми боргу боржника.

Враховуючи зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з відсутності правових підстав для припинення зобов'язань за договором поруки.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Посилання позивача в касаційній скарзі на наявність підстав для припинення поруки за договором поруки від 19.10.2010 №12/14/1007 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, колегія суддів вважає посилковими, оскільки, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами виникли з договору поруки від 19.10.2010 №12/14/1007, який, в свою чергу, був укладений на забезпечення виконання зобов'язань з посиланням на кредитний договір від 18.12.2007 №010/14/245/1, а тому відсутні підстави для застосування в даному випадку умов іншого договору поруки, який був укладений на виконання зазначеної вище Генеральної кредитної угоди.

Інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 910/22372/14 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ